Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.
Чи можливе? Чи таке можливе?
Чи в таке повірить чоловік?
Щоб родючі українські ниви
Народили 33-й рік?
До Дня пам`яті жертв голодомору у бібліотеці оформлено виставку на тему "Трагічні роки історії" Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних. Відтоді минуло 80 років . Та дзвін пам’яті лунатиме, допоки ми лишатимемося людьми.